Чому Печорін розчарувався у житті?

Його самотність і нещастя походять із кількох глибоких внутрішніх та зовнішніх причин, які разом формують трагічну фігуру сучасної людини. Першою і, можливо, найголовнішою причиною стає його нездатність до щирих, глибоких почуттів. Печорин розчарований у всіх та у всьому навколо себе.

Головний герой – по-справжньому суперечлива натура, бо він відчуває, що нещасливий, що ні суспільство, ні дівчата, ні приятельські стосунки, ні гроші, ні життєві пригоди не здатні принести йому щиру насолоду.. Знаючи, якого бути нещасним, він робить нещасними та інших людей.

Печорин втрачає сенс свого існування, намагається знайти його, ніяк не знаходить, і від цього страждає ще більше. Найгіршою і найважчою для нього є думка, що, мабуть, йому існувало «призначення високе», але він його не вгадав і тому виявився «викинутим на узбіччя» життя.

Трагедія Печоріна полягає в його нездатності любити і бути коханим. Він надто егоцентричний і самокритичний, щоб довіритись комусь повністю. Його стосунки з жінками – це низка розчарувань та втрат.

У нього немає друзів, він не знаходить кохання, йому нема про кого піклуватися, тому що у нього немає родини. Але йому це й не потрібне. У всьому він відчуває нудьгу, все його дратує. Сам Печорін вважає, що таким зробило його суспільство, де він живе.

У цьому полягає справжня трагедія Печоріна: він усвідомлює свою самотність, свою відірваність від життя та суспільства, і це усвідомлення стає нестерпним для нього. Трагедія Печоріна – це вічна боротьба із самим собою, пошук сенсу і неможливість знайти його в навколишньому світі.

Читачеві стає відомо, що Печорін помер, повертаючись із Персії. Можливо, герой загинув від рук розбійників чи його дорогою вразила смертельна хвороба.

Хвороба Жільбера відноситься до спадкових патологій, тому називається сімейною доброякісною гіпербілірубінемією, що супроводжує людину все життя. Хронічний характер перебігу призводить до чергування ремісій з епізодами жовтяниці, спричиненої несприятливими факторами.

Він бачить світ у його непривабливих фарбах і часто почувається чужим серед людей. Таким чином, його розум стає інструментом, що руйнує будь-які ілюзії та надії, необхідні для набуття щастя. Крім того, Печорін має неспокійний дух і прагнення нових вражень.