Як правильно говорити люди з обмеженими можливостями?

Як правильно називати людей-інвалідів?

Правильно: Людина з інвалідністю, людина з фізичними / сенсорними / психічними / інтелектуальними / ментальними порушеннями; людина з порушеннями опорно-рухового апарату; людина з порушеннями рухової функції.

Як називають людей з обмеженими можливостями?

Інвалід – людина з інвалідністю. Людина з особливими потребами; людина з обмеженими можливостями; неповносправна людина – людина з інвалідністю.

Як правильно назвати людину з ДЦП?

Тому правильно казати “людина/дитина з…”. Наприклад, “дитина з ДЦП” (не децепешник), “дитина з розладами аутистичного спектру” (не аутист“; дитина за аутизмом – теж коректно, говорять про спектр, бо аутизм не буває однаковим), “дитина з епілепсією” (не епілептик).

Як толерантно назвати людину у інвалідному візку?

Отже: Не кажемо таких слів як «інвалід», «особлива людина», «неповноцінна», «неповносправна» чи (ще гірше) «каліка». Людина з «особливими можливостями» – теж поганий варіант. Обираємо толерантне «людина з інвалідністю».

Обираємо толерантне «людина з інвалідністю». Або людина з порушенням рухової функції. · Тому використовуємо коректну форму – крісло колісне.
Як потрібно писати та говорити про людей з інвалідністю. Словник коректних слів. Чуму варто писати людина з інвалідністю, а не інвалід.
Багато хто вважає, що аби зм’якшити розмову про інвалідність, треба використовувати вислів “люди з обмеженими можливостями” або “люди з особливими потребами”.
Для безбар’єрної мови є просте правило: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Наприклад, «людина з інвалідністю», «людина з ДЦП», «людина з синдром …
Неправильно: людина з обмеженими потребами, людина з обмеженими можливостями, неповносправна людина. Правильно: людина з інвалідністю.